Фото: KHARKIV Today 
Більшість школярів у Куп'янському районі отримують завдання по телефону.
На деокупованих територіях вдалося відновити навчальний процес. Щоправда, повноцінною освітою це важко назвати. У багатьох селах немає стабільного інтернету, тож діти отримують завдання по телефону, в одних населених пунктах бракує вчителів, в інших їм не можуть виплатити зарплату.
Навесні минулого року більше 500 населених пунктів Харківської області у складі 28 громад були окуповані. У вересні ЗСУ звільнили майже всі міста та села, але налагодити там мирне життя вдалося не відразу. Відновлювати навчання в школах почали у середині жовтня: спочатку — в Чугуївській громаді, потім в інших. Зараз до навчання залучили всіх дітей шкільного віку — у звільнених громадах їх близько 20 тисяч. Але шкільні дні в цих учнів проходять не так, як у їхніх ровесників в інших містах та селах, що не знали окупації.
Урок по «Вайберу»
У багатьох звільнених селах досі є проблеми з інтернетом. Це стосується, насамперед, прикордоння — Вовчанської та Куп’янської громад. Тому місцеві учні не можуть бути присутніми на онлайн-уроках. Навчання відбувається через телефон. Зазвичай у кожному селі є бодай одне місце, де можна «впіймати» мобільний інтернет. Туди діти з прикордонних сел ходять отримувати завдання.
«Є так званий змішаний формат, коли дитина навчається через меседжери, «Телеграм» або «Вайбер». Дитина отримує завдання, які треба самостійно виконати, так само через меседжер вирішені завдання відправляє вчителю на перевірку. Є записані уроки, вони дещо коротші за звичайні — до 20 хвилин, це відео надсилається в будь-який меседжер, дитина відкриває урок і дивиться його у телефоні», — пояснив KHARKIV Today директор обласного департаменту науки і освіти Харківської ОВА Олексій Литвинов.
У селі Гонтарівка Чугуївського району школярі навіть збудували курінь з палок та поліетилену, аби в єдиному місці, де є інтернет, отримувати завдання в комфортних умовах. Немає мобільного інтернету і в Козачій Лопані. Але в цьому прикордонному селищі збираються облаштувати для дітей спеціальний «навчальний бункер».
«У нас в Козачій Лопані є «Старлінк». Ми збираємось організувати кімнату у підвальному приміщенні, щоб діти туди приходили і навчалися. Зараз в селищі живе приблизно 60 дітей шкільного віку», — розповів KHARKIV Today голова Дергачівської районної військової адміністрації В’ячеслав Задоренко.
Клас-укриття для дітей в школі «Обдарованість». Таке ж хочуть зробити в Козачій Лопані. Фото: ХОВА
Такий самий підвал збираються облаштувати і в Дергачах, хоча в селищі немає проблем з інтернетом. З’явився стабільний зв’язок і в Ізюмі. У місті зараз проживає 1100 дітей шкільного віку, усі вони навчаються в школі.
«Ситуація з інтернетом в Ізюмі покращується постійно, до нас зайшли кілька приватних компаній, які відновлюють зв’язок — їх щонайменше чотири. Є мобільний інтернет. Завдяки міжнародній допомозі і волонтерам роздаємо планшети дітям, де є така можливість», — повідомив KHARKIV Today Володимир Мацокін, заступник Ізюмського міського голови.
В Ізюмській громаді працюють усі школи, в сусідній Боровій з 10 навчальних закладів два не відкрили. Дітей, що були записані до цих шкіл, перевели до інших. Така сама ситуація була в багатьох селах Куп’янського району, де школи тільки починають відновлювати роботу. Але діти в цей час не байдикували — їх перерозподілили до інших шкіл. Наприклад, у Петропавлівській громаді дистанційно навчають учнів із Куп’янської, Курилівської та Кіндрашівської громад. Цього місяця школи в громадах запрацюють — дітей знову переведуть до них.
Вчителів замінили студентами
Одна з причин, чому школи в Куп’янському районі закриті — брак вчителів. Куп’янщина була захоплена росіянами в перші дні війни, мер міста Геннадій Мацегора пішов на угоду з загарбниками, саме тут була окупаційна адміністрація. Не дивно, що багато вчителів та директорів шкіл стали колаборантами, їздили на курси до Росії та готові були у вересні розпочати навчальний рік за російськими стандартами. Після звільнення району багато з них повтікали услід за гауляйтером до Бєлгорода, прихопивши з собою фінансову документацію, чим позбавили своїх колег законної зарплати. Держава має борги перед вчителями у Куп’янському та Ізюмському районах, у Вовчанській громаді через відсутність фінансових документів.
«Велика кількість керівників закладів освіти співпрацювали з окупантами, одні з них перебувають під фільтраційними заходами, проти декого порушені справи за колабораційну діяльність. Під час окупації вони не виконували свої обов’язки, у тому числі не складали документи, не доправляли їх до органів Державного казначейства. Частина цих директорів втекла до країни-агресора, втрачені окремі фінансові документи. Поки їх не відновлять, поки ці дані не будуть занесені до казначейських програм, ми не можемо вчителям заплатити. І гроші є, і влада готова, але немає документів, за якими можна зробити відповідні розрахунки», — пояснює Олексій Литвинов.
Школа в селі Петропавлівка зруйнована, але місцеві вчителі працюють віддалено. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today
Борги різні: в одних громадах це — два місяці, в інших — п’ять. Йдеться лише про ті місяці, коли школи перебували на тимчасово окупованих територіях.
Причина браку вчителів у Куп’янську та Вовчанську — не лише в тому, що серед них було багато колаборантів. Деякі з них вже після деокупації звільнилися та виїхали у більш безпечні громади України або за кордон. Проблему вже вирішили, кажуть в обласному департаменті освіти. Замість досвідчених професіоналів у школах викладають студенти магістратури з педагогічного університету імені Сковороди та Харківської гуманітарно-педагогічної академії. Їх близько 50, викладають усі предмети — від фізкультури до математики.
У деяких населених пунктах склалася дзеркальна ситуація: дітей вивезли, а вчителі майже всі лишилися вдома. У Боровій на одного вчителя припадає усього 7,5 школярів.
Раніше повідомляли: Відбудова зруйнованих шкіл на Харківщині. Кому пощастить у наступному році
«Кількість дітей дуже зменшилась, навантаження на вчителів є, але класи не наповнені. На 160 вчителів десь 1200 дітей», — розповів KHARKIV Today голова Борівської громади Олександр Тертишний.
Він не виключає, що частину вчителів зі шкіл, де мало дітей, переведуть до тих навчальних закладів, де педагогів не вистачає. Таким чином, до кінця війни й учні, і вчителі можуть ще неодноразово змінити місце навчання та роботи.