Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today 
До масового розмінування полів ще не приступали.
Навесні в Харківській області засіють лише половину посівних площ. Більше 500 тисяч гектарів — потенційно заміновані. Фермери вимушені змінювати діяльність підприємств, бо не можуть вийти в поля, страждає і тваринництво — без трави та сіна корови хворіють та дають мало молока.
Ця посівна буде дещо легшою, ніж минулорічна. Бойові дії зараз ідуть лише вздовж кордонів та лінії фронту біля Куп’янська, тому ярові культури посіють в усіх без винятку районах області. Але досі в Ізюмському, Куп’янському, частині Богодухівського, Харківського та Чугуївського районів на поле чи луки вийти неможливо. Вони заміновані, а на те, щоб очистити землі, знадобляться роки.
Вибухонебезпечне прикордоння
Північ Золочівської громади досі потерпає від ворожих обстрілів. Минулого року хліб не зібрали з 40% земельних угідь громади, виїхати туди було неможливо — росіяни обстрілювали поля з гелікоптерів та підпалювали запальними сумішами, тож фермери змушені були просто дивитися, як горить їхній урожай.
Зараз інтенсивність обстрілів знизилася, але вийти в поля досі неможливо — не пускають військові та рятувальники. Ці території дистанційно мінували, причому не всі міни можна знайти металошукачем, деякі з них, найнебезпечніші, мають пластиковий корпус, тож такі можна лише побачити. А це неможливо зробити через густий бур’ян, який вкрив поля, що рік простояли без господаря.
Одне з таких господарств, що втратило все — «Перше Травня» з села Світличне, що розташоване майже під кордоном, між Золочевим та Козачою Лопанню. До війни це було одне з найуспішніших господарств Харківщини, під час війни майже все населення Світличного залишило село. Зараз люди потроху повертаються, але працювати їм ніде. Місцеве сільгосппідприємство, яке раніше забезпечувало роботою значну частину населення, не розпочало посівну кампанію. Частина земель господарства була під окупацією, інша — біля лінії фронту, тому поля густо заміновані.
На полях біля лінії фронту знаходять багато нерозірваних снарядів. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today
«Поки що ми не можемо вийти на свої поля, все заміновано, нам поки в ДСНС ніякі пояснення не дають, тому цього року посівна навряд чи розпочнеться. Ми маємо 3330 гектарів, у минулому році нічого не зібрали, а перед війною було 7 тисяч тонн кукурудзи, стільки ж пшениці, 3 тисячі тонн соняха», — перераховує колосальні втрати керівник підприємства Володимир Рева.
Раніше повідомляли: Кілька сіл у громаді на Харківщині закрили на в’їзд
Техніка «Першого Травня» теж постраждала від обстрілів, але її вдалося відремонтувати. Щоб хоч якось втримати сільгосппідприємство на плаву, керівник вирішив надавати послуги з обробки землі, посіву та збору врожаю іншим фермерам. Поки що, каже Володимир Рева, послуга попитом не користується, адже одні фермери мають власну техніку, а інші, як і він сам, не можуть вийти на заміновані поля.
Корови голодують
У селі Хотімля біля Печенізького водосховища готуються до посівної. Власниця молочного підприємства «Юпітер» Наталія Коваль сподівається, що у червні можна буде заготувати корм для корів. Зараз тварини живуть на «голодному пайку», бо на фермі лишилось дуже мало сіна і соломи і зовсім немає силосу. Привезти їх з інших громад важко, бо проїзд існує лише через Печенізьку дамбу, яка не розрахована на великі вантажі — максимум 20 тонн загальної ваги, разом з транспортом.
«Закупила висівки 22 тонни, бо коровам потрібно давати і грубий корм, а не саму лише кукурудзу. Довезли до Базаліївки до містка, а він вже повністю зруйнувався, тож перевізник повернувся до Печеніг. Знайомий фермер вивантажив ці 22 тонни у себе, я найняла «Камаз», який перевозить висівки по 9 тонн за один раз. Дві ходки зробив, ще чотири тонни залишилось, а це ж все гроші. Довезти ці 22 тонни коштує 10 тисяч, а винайняти «Камаз» — по 5 тисяч за кожну поїздку», — розповіла KHARKIV Today Наталія Коваль.
Таким чином, будь-який привозний корм росте в ціні щонайменше вдвічі, поки доїде до Хотімлі. Через те, що корови недоїдають, вони дають молоко гіршої якості. До війни продукт з «Юпітера» мав вищий ґатунок, зараз його здають на молокозавод як молоко першого ґатунку. Саме тому у «Юпітері» покладають великі надії на власну посівну. Випасати корів на луках цього літа не вийде, бо вони заміновані.
Наталія Коваль на фермі в Хотімлі. Фото: Владислав Содель/Слобідський край
«У нас заміновані поля біля водосховища, ми ті поля не чіпаємо. А ті поля, що знаходились осторонь, начебто там ніхто нічого не мінував, бо в нашому краю не дуже стояли окупанти. А от випасати корів ми не зможемо. Луки заміновані, всі випаси в нас були біля водосховища, тому ми не будемо ризикувати. Кажуть, що хтось туди восени ходив по гриби, але я не впевнена, що там безпечно, тому нікого я туди послати з коровами не можу», — каже Наталія Коваль.
Посівна буде важкою і через те, що нема кому працювати — багато людей поїхали з села під час окупації чи після звільнення. Тож власниця ферми змушена була записатися на курси трактористів, щоб у разі потреби самостійно обробляти поля.
Потрібна підтримка
У південних районах області посівна вже розпочалася — минулого тижня засіяли 10 тисяч гектарів. За даними Харківської обласної військової адміністрації, цього року кількість посівних площ зросте на 18% у порівнянні з минулим. Але все одно половина полів непридатна для роботи: одні заміновані, інші знаходяться поблизу зони бойових дій або наших фортифікаційних споруд.
«У нас є загальний координаційний штаб розмінування. Зараз кожна громада проводить робочі зустрічі фермерів з військовими та ДСНС, щоб посівна кампанія була організована по-людськи і не було такого, що фермер не знає, куди не можна їхати, де мінна небезпека, де мінування відбувалось нашими військами, де ще не було обстеження. Ці наради зараз проходять по всіх громадах, від Золочева до Ізюму», — повідомив KHARKIV Today заступник голови ХОВА Євген Іванов.
Посівна буде навіть у тих районах, що звільнились з окупації — Ізюмському та Куп’янському. В останньому готуються сіяти фермерські господарства Великобурлуцької, Шевченківської та Кіндрашівської громад, які знаходяться далеко від зони бойових дій. Посівна йде в співпраці з саперами.
«Якщо потрібне якесь розмінування, то повідомляємо і йде робота. Але якщо обсяг розмінування дуже високий, то підрозділи ДСНС не виїжджають, такої можливості немає. На полях високий бур’ян, десь залишився соняшник — там неможливо працювати. На полях, що не були в зоні обстрілів та на лінії фронту, працюють», — каже голова Куп’янської РВА Андрій Канашевич.
Харківську область розміновуватимуть десятиліттями. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today
Прифронтові території області заміновані на роки та навіть десятиліття. Як писав KHARKIV Today, площа мінних полів на Харківщини можна порівняти з розміром деяких країн — Ямайки або Північної Ірландії. У першу чергу сапери розміновуватимуть лінії електропередач, до сільськогосподарських угідь ані цього, ані наступного року справа може не дійти. Тим часом фермери терплять колосальні збитки без комплексної допомоги від держави.
«Багато хто зараз сумнівається, чи треба взагалі посівну розпочинати. Потрібна окрема зона на деокупованих територіях, щоб підтримати наші господарства. Зараз ми всі працюємо в тих же умовах, що і вся Україна, для нас немає жодних преференцій, жодної підтримки, окрім деяких фондів, що готові допомогти нам з насінням та добривами, але їх ще треба якось привезти», — вважає власниця ферми в Хотімлі Наталія Коваль.
Раніше повідомляли: Сапери не встигають. Більше 2000 заявок жителів Харківської області не виконані
У Всеукраїнській аграрній раді вказують ще на одну проблему нинішньої посівної — брак добрив.
«Український газ має не продаватися на міжнародних ринках за міжнародними цінами, а перероблятися в добрива через додану вартість. Якщо ми запустимо хімічну промисловість, наш агросектор зміг би конкурувати на міжнародних ринках, навіть з нашим ворогом», — цитують на порталі ассоціації заяву її голови Андрія Дикуна.
На його думку, для фермерів, що найбільше постраждали від бойових дій, необхідно запустити програму пільгового кредитування зі збільшеними лімітами. Адже без грошей у посівну не зайдеш, а через бойові дії безліч аграріїв втратили урожай, отже, не отримали за нього ніяких обігових коштів.