Фото: головне ТГ-канал Павла Кириленка
До лютого 2022 року Бахмут (колишній Артемівськ на Донеччині) був для Донбасу, особливо для мешканців окупованих територій, віддушиною та входом на вільні території України. Колись напівсонне містечко разом із передмістями, зі своїми шахтами, сіллю, гіпсом та шампанським у 2014 році раптом отримало друге дихання.
Сюди їхали тисячі мешканців із окупованих Донецька та Луганська у пошуках нового місця проживання. Звідси залізничними коліями їхали в інше життя назавжди. Або на день-другий приїжджали дончани-луганчани, які втратили блага цивілізації: у Бахмуті були і Пенсійний фонд, і банки, і банкомати, смачні продукти і недорогий одяг – все те, що зникло разом з пришестям «руського міра» на схід України.
Обстріли можуть тривати цілодобово без перерв
У лютому 2022 року російські війська почали методично вбивати Бахмут, роблячи з нього другий Маріуполь. Вже практично стерте з лиця землі місто-супутник Соледар, горять селища, а сам 70-тисячний Бахмут перетворюється на безлюдні руїни. Жителі, що залишилися, коротають страшні дні і ночі в підвалах, зрідка виходячи на зв’язок, поки є можливість.
— У мене в одному з підвалів, що на вулиці Незалежності, зараз знаходиться тітка. Коли випадає тиха хвилинка, вона виходить, щоб відправити смс «Жива». Рідко вдається перекинутися із нею парою слів. Вона говорить, що прильоти снарядів можуть тривати цілодобово без перерв, що люди виживають лише на своїх запасах, за якими ходять додому короткими перебіжками та несуть у підвал. У підвалі, де тітка, ховаються близько 30 людей, – розповіла «КП в Україні» мешканка Харкова Марина Лагідна.
Бахмутчани кажуть: у місті практично скрізь немає води та електрики, мобільний зв’язок поступово згасає через пошкодження вишок. Рятують колодязі — нехай із каламутною, але все-таки водою, і рідкісні періоди затишшя, коли можна вийти на пагорб чи на відкриту місцевість і зателефонувати. Росіяни особливо старанно обстрілюють приватний сектор, дістається і багатоповерхівкам – схоже, кожен будинок у місті вже пошкоджений ударами чи уламками снарядів.
— Одні «плюси» (прильоти снарядів): центр, ринок, залізничний вокзал уже рознесли, є попадання у водоканал, до парку з атракціонами, порушений обеліск Слави, є попадання на цвинтар, тепер там начебто забороняють хоронити. Щодня горять будинки, і пожежники ледве встигають гасити їх, — передає новини бахмутців Марина Лагідна. – При цьому ходять квартальні та збирають списки на отримання дров для обігріву взимку. Але ніхто не знає, як тут зимувати, якщо, наприклад, на вулиці Шевченка було пряме влучення в будинок, і стіни пробило наскрізь.
Місцевим мешканцям важко сказати, хто зараз контролює Бахмут. Схоже, повторюється ситуація зі Святогірськом: на околицях Бахмута орудують бойовики так званої «ДНР», викладаючи фото і відео, але загалом місто утримують ЗСУ.
Обстріл Бахмута призводить до пожеж. На щастя, ДСНС працює. Фото: ДСНС України
Опитне: під завалами загинули люди
Але бахмутці самі визнають: порівняно із жителями найближчого селища Опитне їм, можна сказати, ще пощастило. Нещасне селище вже якщо не купа руїн, то щось не менш апокаліптичне. Бойовики страшенно мріють отримати це стратегічно важливе місце, щоб закріпитися на підходах до Бахмута, і навіть неодноразово заявляли, що взяли Опитне під свій контроль. Щоправда, ЗСУ мали іншу думку щодо цього, втім, вона не змінилася і зараз. Селище контролюється українською армією.
Після обстрілів у Опитному зруйновані будинки, під завалами опинилися люди. Найстрашніше сталося в одному з будинків на вулиці Українській: люди ховалися у підвалі цього будинку від обстрілів, будова не витримали руйнувань і впала, пробивши перекриття підвалу. Вижив хлопчик Ілля — за інформацією місцевих жителів, кілька днів тому він залишився без батька, якого вбило осколком.
У Генштабі ЗСУ повідомили, що «концентрація живої (поки що) сили ворога на ділянці Бахмут – Опитне значна… близька до тієї, що була у Попасній у квітні-травні».
— Звичайно, у нас є переживання за Бахмут, і ми розуміємо, якою ціною утримується фронт, але не варто думати, що Генштаб не розуміє, що відбувається на найважчій ділянці фронту, — пояснили українські військовослужбовці.
У районі працює українська авіація та ППО, ракетні війська та артилерія, які лише за останні кілька днів вразили шість російських пунктів управління, сім районів зосередження живої сили, озброєння та військової техніки та чотири склади боєприпасів окупантів.
Жителі Авдіївки живуть поряд з війною вже більше восьми років ТГ-канал «Авдіївка Перекличка» t.me/nasha_avdeevka
Авдіївка не здається
Називати Авдіївку інакше як «місто-герой» уже неможливо: місто героїчно чинить опір захопленню та знищенню вже вісім років. До останнього тут працював Авдіївський коксохімзавод, який давав робочі місця мешканцям та тепло у їхні будинки. Але влітку завод припинив свою роботу під хаотичним обстрілом бойовиків так званої «ДНР». Вони лютують: крихітне, але вперте місто не дає окупантам просунутися будь-куди по території області, і «взяти Авдіївку» бойовики мріють з 2014 року. Тому й приймає Авдіївка удари зі всіх видів озброєння, руйнуються будинки, гинуть люди. Лише останній обстріл ринку 12 жовтня забрав життя сімох людей (усі – жінки), які вийшли за продуктами, вісім поранено, зараз вони у лікарнях чи евакуйовані до Дніпра.
— Бойовикам наплювати на людей. Вони хочуть рознести місто в тріски, встромити свій прапор на руїнах і гордо сказати: «Ми взяли Авдіївку». Ну, нехай помріють… – каже мешканець міста Олександр Юрський, який нещодавно зміг евакуюватися з міста та зараз перебуває за кордоном. Йому 75 років, його діти та онуки живуть у Румунії. Всі ці роки вони звали старого до себе, але він відмовлявся — не вірив, що місто здадуть.
— Я і зараз не вірю, але стало важко виживати, а здоров’я вже не дозволяє бігати по воду, поки тихо й не стріляють. Тож довелося виїхати. Кішку забрав із собою, і все, більше нічого не брав, – розповідає пенсіонер.
Від Авдіївки до Донецька – лише десять кілометрів. І за ці кілометри бойовики готові вбити сотні та тисячі мирних громадян. Військовослужбовці України не дають їм цього зробити, і, за чутками, Авдіївку в таборі ворога називають не інакше як «прокляте місто». Місто обстрілюють віялами «Градів» та ракет, мешканці фіксують попадання у вікна будинків, під’їзди та дахи. Кажуть, вже не відчувають жодних емоцій – ні страждань, ні люті – лише втому та апатію. Попереду зима, і ясно, що вона буде дуже важкою. Але ніхто з мешканців втомленої та розбитої Авдіївки не каже, що треба здатися, щоб припинилися обстріли. Кажуть, краще потерпіти, аніж запустити окупанта у своє місто, – те, що сталося після подібного у Донецьку, вони чудово бачать. Адже всього десять кілометрів…