Ігроманія – це захворювання, що проявляється патологічною залежністю від азартних ігор, що призводить до негативних соціальних наслідків, руйнування сімейних та професійних відносин, проблем із фінансами та законом. Потяг до ігор відноситься до психічних порушень і також називається лудоманією або патологічним гемблінгом. Для встановлення діагнозу використовуються клінічні критерії. Лікування ігроманії, про яке детальніше можна дізнатися на сайті https://rehab.net.ua/uk/reabilitacziya-ta-likuvannya-igromaniyi/, включає психотерапію, лікарську терапію та програми, що реалізуються в групах самодопомоги.
Симптоми ігроманії
Ознаками патологічного гемблінгу є: безкомпромісне прагнення гри, незважаючи ні на які обставини, чи то сім’я, чи робота, нав’язливі думки про виграш, ігрові комбінації, значне зниження здатності вийти з «ігрового трансу» (ігрова толерантність), незважаючи на негативні наслідки та фізичне виснаження. Спроби родичів та близьких «витягнути» залежного з цього трансу зустрічають запеклий опір. У разі виграшу виникає стан ейфорії, переваги, благодушності, схильність до витрачання грошей. При припиненні гри або її відібрані через якийсь час виникає синдром скасування: дратівливість, почуття спустошеності, самозасудження, тривожність, безсоння або неприємні сновидіння про гру. Він супроводжується вегетативними та соматичними ознаками: пітливістю, тахікардією, головним та серцевим болем, гіпертензією, порушенням апетиту. При цьому гемблер постійно обмірковує способи подолання перешкод на шляху до бажаного.
Діагностика ігрової залежності
Діагностикою ігроманії займається психіатр-нарколог чи психолог. Часто до нього звертається не сам лудоман, а його родичі. Для встановлення діагнозу достатньо чотирьох критеріїв з нижчеперелічених:
- Поглиненість думками про гру, передчуття наступної ігрової можливості.
- Необхідність зростання ставок та ризику для отримання колишньої гостроти відчуттів.
- Безуспішні спроби кинути грати у минулому.
- Поява синдрому скасування при відмові чи обмеження ігор.
- Використання гемблінгу як способу боротьби з самотністю, тривогою та почуттям безпорадності.
- Постійні спроби відігратися.
- Прагнення приховати від рідних та лікарів свою залученість до гемблінгу.
- Незаконні способи отримання грошей для брати участь у іграх.
- Ігрова активність не є проявом маніакального епізоду.
Розлад вважається слабким за наявності 4-5 ознак, 6-7 – помірним, 8-9 – тяжким. За наявності 4 ознак і менше, людину відносять до групи ризику, вона також потребує спостереження та допомоги.
Лікування ігроманії
Лікувально-реабілітаційна програма при ігровій залежності включає психотерапію, фармакотерапію та соціальну терапію.
Психотерапія спрямована на подолання патологічного потягу до гри, корекцію психічних порушень, що виникають внаслідок ігроманії, лікування поєднаної патології. Крім індивідуального консультування, психотерапевтична робота ведеться у малих групах та на сімейних сесіях.
Групи «Анонімних Гравців» – групи самодопомоги для патологічних гемблерів. Вони є результатом добровільного об’єднання самих пацієнтів з метою допомогти собі та іншим стати на шлях одужання.
Лікарська терапія є доповненням до психотерапії. Найчастіше застосовуються антидепресанти, нормотиміки, антагоністи опіоїдних рецепторів.
Якщо вам потрібна допомога у лікуванні ігроманії, звертайтесь у реабілітаційний центр Rehab. Детальніша інформація на їх сайті rehab.net.ua.