Провал російської армії в Україні
Росія керує своєю військовою кампанією проти України з Москви, не маючи єдиного воєначальника на місці, який міг би віддавати накази і приймати рішення.
Захід, який відводив Україні лише два-три дні на оборону після атаки російських військ, намагається зрозуміти, чому конфлікт затягнувся вже на 37 днів. Західні країни визнають, що переоцінили сили російської армії та намагаються проаналізувати, що ж у неї пішло не так. Наприклад, The New York Times виділяє одразу три ключові проблеми російських військ. Хто керує? Росія керує своєю військовою кампанією проти України з Москви, не маючи єдиного воєначальника на місці, який міг би віддавати накази і приймати рішення. Такого висновку дійшли представники держструктур США, які вивчають перебіг війни, яка триває вже п’ять тижнів, пише The New York Times. За їхніми словами, такий централізований підхід може багато в чому пояснити, чому російська військова кампанія угрузнула перед жорсткішим, ніж очікувалося, опором українців. Відсутність єдиного воєначальника в Україні означає, що російські повітряні, наземні і морські підрозділи не є синхронізованими. Їхні роз’єднані бойові операції страждають через погану логістику, падіння бойового духу і загибель від 7 000 до 15 000 військовослужбовців, стверджують високопоставлені американські чиновники і незалежні аналітики. Україна ж оцінює втрати російської армії навіть у понад 17 тисяч осіб. З цією проблемою частково також пов’язана загибель щонайменше семи російських генералів, адже високопоставлених офіцерів виштовхують на передову для вирішення тактичних проблем, які західні збройні сили довірили молодшим офіцерам або старшому рядовому складу. Один з високопосадовців США відзначив, що представники НАТО та розвідспільноти тижнями чекали появи російського топ-воєначальника в Україні. Ніхто так і не з’явився, тому західні офіційні особи дійшли висновку, що рішення ухвалюють особи, що перебувають далеко від фронту, у Москві: міністр оборони Сергій Шойгу; начальник Генерального штабу російської армії генерал Валерій Герасимов і президент Володимир Путін. Втім, вести військову кампанію з відстані 500 миль (понад 8 тисяч км. – Ред.) складно, кажуть американські військові чиновники. Сама собою така дистанція вже може призвести до неузгодженості між військами, що ведуть бої, і військовими планами, які розробляє Москва. За їхніми словами, замість того, щоб упорядкувати процес, Росія створила військову машину, яка не здатна адаптуватися до швидкого і гнучкого опору України. Офіцери – раби Ще один високопоставлений американський чиновник сказав, що російські солдати, яких привчили не ступати ні кроку без чітких вказівок начальства, розгублено залишилися на полях битв, тоді як Путін, Шойгу і генерал Герасимов продовжували вибудовувати дедалі більш відірвані від реальності стратегії. Такий вертикальний підхід означає, що Москва спускає інструкції генералам на місцях, які потім передають їх військам, наказуючи тим дотримуватися цих інструкцій незалежно від ситуації на місцях. На нижньому рівні російські військові не мають права вказувати на недоліки в стратегії, які не можуть не бути очевидними. Військові аналітики стверджують, що до загибелі російських генералів призвів складний ланцюг подій, витоки якого — у структурі командування, яка розвалилася і яка бере свій початок у Москві. «Я не бачу злагодженої організаційної архітектури, створення якої можна було б очікувати, враховуючи місяці навчань і, ймовірно, ще триваліший період планування (війни) перед вторгненням”, — заявив у коментарі NYT генерал у відставці Девід Петреус, який обіймав посаду глави Центрального командування Збройних сил США і головнокомандувача сил в Іраку й Афганістані. В американській військовій структурі командування чотиризірковий воєначальник у полі координував би і синхронізував би всі підлеглі йому повітряні, наземні і військово-морські сили, а також спеціальні операції та кібероперації. Кампанія мала б головну мету, свого роду центр тяжіння, інші операції працювали б на підтримку цієї мети. Тоді як, у разі загибелі деяких російських генералів, причина всіх проблем була далеко від поля бою, адже Москва не змогла досить швидко відреагувати (на оперативну ситуацію) на тлі того, що Україна заглушила російські комунікації.