Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today 
На Павловому Полі 26 травня загинуло 9 людей.
13-й тиждень героїчного спротиву залізобетонного Харкова російській навалі видався багатим на події. Запрацювало метро, відкрилося ще більше кафе та ресторанів, люди почали активно гуляти містом. Та радість була дуже передчасною. Жорсткий обстріл Павлового Поля з величезною кількістю загиблих та поранених миттю повернув містян в реалії війни.
Основна дискусія останніх днів точилася навколо питання: чи варто повертатися в Харків тим, хто виїхав у евакуацію на початку війни. Аргументи за: в місті вже працює громадський транспорт, тому дістатися до роботи стало простіше. Аргумент проти: місто кожного дня обстрілюють і загинути тут можна будь-якої миті.
У Харкові: життя під «Піонами»
Початок тижня був дуже оптимістичним. Життя помітно жвавішало з кожним днем. Відкривалися кафе та ресторани, стало більше магазинів, на Полтавському шляху знову утворилися затори, а біля терміналу на Холодній горі з’явилося чимало приміських автобусів.
На вихідних поїхали два трамваї, потім до них додалося ще два маршрути, а 24 травня після тримісячного простою запрацювало й метро. Перші дні інтервали між потягами становили півгодини, та поступово скоротилися до 10 хвилин на Холодногірській лінії та 15 на інших двох. Салтівська лінія до 27 травня працювала частково, але у п’ятницю потяги запустили далі, аж до кінцевої «Героїв Праці», де до останнього дня жили люди, що втратили під час війни житло. Зараз їх тимчасово переселили до гуртожитків. Перший тиждень у підземці можна їздити безкоштовно, а далі вже за гроші, як і у наземному транспорті.
24 травня в метро на честь його відкриття урочисто покатався міський голова Ігор Терехов і оголосив, що тепер економіка почала відроджуватися.
Ігор Терехов їде в метро. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today
Оптимістичний настрій обірвали цілком прогнозовані трагедії. Міський транспорт став ціллю російських окупантів, що іще вештаються недалеко від Харкова. У вівторок обстріляли зупинку на Павловому Полі — на щастя обійшлося без жертв, один чоловік отримав легку контузію. А вже в четвер вдарили на повну силу. Обстріл вулиці 23 серпня почався близько 14-ї та тривав кілька годин — такого не будо щонайменше місяць. Міни летіли в автобусну зупинку, розліталися по житловим кварталам. Перехожі кинулися тікати в метро, але безліч людей не встигли сховатися. Очевидці кажуть, що багато вхідних дверей було зачинено, тож їх довелося буквально ламати.
Загинуло 9 людей, у тому числі п’ятимісячна дитина. Немовля ударною хвилею вирвало з рук батька та закинуло на дах під’їзду, його не відразу знайшли. Батько помер на місці, мати отримала важкі поранення. Ця родина просто вийшла на прогулянку. У лікарні з травмами того дня потрапили 19 людей, у тому числі 9-річна дівчинка.
Безліч людей не встигли врятуватися в метро. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today
Після цього випадку Ігор Терехов оголосив, що метро і далі буде використовуватися у якості укриття. Кількість відчинених вестибюлів збільшили до 39, до цього було на 10 менше. Метро при цьому не зупинятимуть, а для прихистку людей облаштують спеціальні місця.
Як виявилось, Харків обстріляли із далекобійних гармат «Піон», які здатні бити на 47 кілометрів. Тобто, окупантам навіть не треба стояти близько до Харкова, щоб вбивати людей. В таких умовах місто намагається жити далі.
«Знову це постійне відчуття випадковості й неможливості на щось вплинути перших двох місяців — коли ти проїжджаєш перехрестя, а через 10 хв дізнаєшся з новин, що це перехрестя обстріляли. Дуже шкода людей, які вперто намагаються триматися за мирне життя, і з рук яких це мирне життя вислизає, мов хижа річкова риба», — написав у Facebook після обстрілів письменник Сергій Жадан.
У цих умовах випускникам доведеться складати мультипредметний тест. Для них вже обладнали школи з бомбосховищами — такі реалії сучасної харківської освіти.
На фронті: контрнаступ зупинився
На фоні активного наступу на Донбасі росіяни «пожвавішали» і в Харківській області. Контрнаступ сил ЗСУ на півночі від Харкова, що дещо сповільнився минулого тижня, остаточно зупинився цими днями. Ба, більше — тепер контрнаступати намагаються росіяни. Вже день тижні зо два тривають бої біля села Тернова, що за 2 кілометри від кордону. Окупанти пробують просунутись, отримують відсіч та повертаються на свої позиції, а далі — знову.
Така сама штурханина коїться і біля Липців, де росіяни дуже добре укріпилися, а вибивати їх звідти поки що нічим, бо переважна частина наших військ на півночі — це тероборона, легко озброєна піхота. А орки тим часом підсилились — цього тижня на цей напрямок перекинули дві батальонно-тактичні групи. Тероборонівцям та спецпідрозділам, тим не менше, вдається робити сміливі та результативні вилазки.
Жителям північної частини області доводиться несолодко: Харківський район, особливо Дергачівську та Золочівську громади, нещадно обстрілюють, там щодня гинуть люди. Не краще і на окупованих територіях: цими днями була обстріляна Балаклія, загинуло двоє людей, 10 отримали поранення.
В Ізюмі так само тяжко, як і місяць тому. Біля міста точаться бої, тому місцеві жителі живуть у підвалах, багато хто з них втратив домівку: 80% багатоповерхівок у місті зруйновані. Місцевий гауляйтер намагається залучити ізюмчан до громадських робіт, але грошей в місті не платять, видають продуктові пайки. Єдина розвага в Ізюмі, якщо можно це так назвати — «Радіо Z», яким окупанти намагаються «зомбувати» місцевих мешканців, що й досі не мають світла, води та газу.
Поблизу Ізюму ситуація не змінилася. Ідуть важкі позиційні бої, ворог кожного дня намагається просунутися в сторону Барвінкового та Слов’янська, але вже кілька тижнів не може це зробити — завдяки звитязі воїнів ЗСУ, які міцно тримають кордон між Харківською та Донецькою областями.