Хмельницька область налічує майже півтори тисячі сіл. Кожне має свою історію, звичаї, традиції та назви.
Переважно, вони звичні, і мають десяток аналогів по всій Україні. Майже в кожній області є своя Тарасівка чи Іванівка, а трапляється, що й кілька Веселівок чи Степівок зустрічається в одному і тому ж районі.
Відрізнити їх між собою можуть лише місцеві мешканці.
Та є зовсім унікальні, які викликають кумедні асоціації та запам’ятовуються раз і назавжди, інформує видання «Всім».
ТОП-15 найкумедніших назв сіл на Хмельниччині. Це лише маленька частинка із багатющої Хмельницької топоніміки, тому діліться своїми варіантами у коментарях на нашому сайті.
Всього за 25 кілометрів від Хмельницького розташувалося село з кумедною назвою Педоси. Воно засновано в середині XVII ст. на лівому березі річки Мшанця. Під час татарських набігів було зруйновано і заново забудовано на правому березі притоки річки Плоскої. На території села знайдені крем’яні знаряддя праці доби міді. Тут проживає 594 особи.
В Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині є мальовниче село Кізя. Розташоване воно у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Живе в Кізі 400 осіб. Звідки виникла така кумедна назва, мабуть, вже не пояснить жоден мешканець. Під час голодомору основна маса села вимерла. Тому старожилів тут не залишилося.
Ще за часів Київської Русі село Великі Пузирки існувало на місцевості, яка нині називається Калиновий Гай. На території населеного пункту були правічні ліси та болота, з яких виходив болотний газ у вигляді великих пузирів. Звідси і походить назва села з населенням у 483 особи.
Росло-росло та й усіх перегнало. На Білогірщині розташувалося село зі своєрідною назвою – Переросле. Населений пункт, незважаючи на свою гучну назву, зовсім невеликий, має площу в 19 гектарів. Густота населення складає – 535 осіб.
Невідомо чи то в селі всі такі здоровенні, чи такі пихаті, але у Хмельницькому районі є невеликий за площею населений пункт під назвою “Пихтії”. Живе тут всього 182 особи.
А з цією назвою села, точніше зі стравою, яка її позначає знайомий кожен справжній українець. Особливо у зимову пору та на новорічні свята у кожній родині без нього не обходиться жодне застілля. Село під назвою “Холодець” знаходиться на Волочищині. Живе тут лише 329 осіб.
Зі словом “Пишки” у людей виникають різні асоціації: хтось уявляє перед собою ароматну випічку, а комусь на думку спадають жінки розкішних форм. Та мало хто асоціює з цим словом село на Старосинявщині. Населений пункт займає площу майже двох квадратних кілометрів із кількістю населення 308 осіб.
На Волочищині є село “Зайчики”. З висоти пташиного польоту населений пункт дійсно нагадує голову та вушка зайчика. Саме ж селе також можна вживати із зменшено-пестливим суфіксом, воно і справді “малесеньке”. Проживає тут лише 223 особи.
Село Грушка розташоване в Кам’янець-Подільському районі. Вперше про нього згадано в документах 15 століття. У переказах говориться, що у давнину серед села росла велика дика груша, біля якої знаходилися джерела холодної води. Крім того, ця груша по своїй величині була як орієнтир на даній місцевості. Ось чому ще й до цього часу існує поговірка «Нам аби до грушки, а там можна і перепочити».
Навряд чи село “Брага” Кам’янець-Подільського району має щось спільне з містом Брага – центром старійшого архієпископства Португалії. В першу чергу, українці асоціюють його з алкогольною “бражкою”, так званим самогоном. В населеному пункті проживає всього 175 осіб. Серед них і знавці старовинних секретів варіння алкоголю.
Село Песець, згідно з місцевою легендою, заснував князь Данило Галицький на місці полювання на песця. І хоча ця тварина на Поділлі ніколи не водилася, але про зв’язок назви села з мисливською пухнастою твариною свідчать усі джерела. Слід розуміти, що в давнину «песцями» називали також інших, південіших представників родини псових – види вовків чи лисиць. В селі проживає 866 осіб.
В Шепетівському районі розташувалося невеличке село, де проживає 190 осіб. Чи то так довго місцеві мешканці “морочилися” з назвою для свого населеного пункту, чи через те, що в повсякденному житті селянина мороки понад край, село дістало кумедну назву “Заморочення”.
В прозорих ставках цього селища, мабуть, водяться величезні карасі і карасихи. Адже назву село на Білогірщині отримало дуже символічну. Проживає тут 309 осіб.
Село Сковородки вперше згадується у історичних документах ще в шістнадцятому столітті. Саме в цей час, завдяки борту-колу, залізна сковорода, що часто бувала на вогні, грала роль сильного оберегу від нечистої сили. Завдяки промовистій назві, люди з нечистими помислами обходили населений пункт десятою дорогою. На сьогодні в “Сковорідках” живе 698 осіб.
Село Притулівка навряд чи має щось спільне з відомим українським шоуменом Сергієм Притулою, адже заснували його ще в 1600 році. Таку назву село отримало, бо в ті часи розповсюджувалась епідемія чуми і люди прийшли до нього тікаючи. 1987 року в Притулівці було знято фільм “Циганка Аза”.
