Метод віднедавна доступний в Україні й вражає результатами – уже на другий день прооперовані пацієнти буквально стають на ноги
Нещодавно у Львові трьом пацієнтам вперше в історії української медицини провели остеінтеграцію – вживлення в кістку імпланту, до якого згодом кріплять штучну кінцівку. Ця технологія протезування – мрія українських лікарів, бо дозволяє допомагати людям з «високою» ампутацією ніг. Перші операції провели в Національному реабілітаційному центрі «Незламні», що функціонує у складі Першого медоб’єднання Львова. З результатами і перспективами застосування ноухау ознайомилися кореспонденти Укрінформу.
НОВА МЕТОДИКА АВСТРАЛІЙСЬКОГО ГУРУ ПРОТЕЗУВАННЯ
На жаль, потреба українців в якісних протезах кінцівок через війну та варварські обстріли цивільної інфраструктури росіянами зростає щодня. Щоб забезпечити її, при Національному реабілітаційному центрі «Незламні» у Львові за сприяння МОЗ та підтримки німецького Уряду відкрили власну майстерню протезування. Але ста протезів на місяць, які зможуть виготовляти тут, недостатньо, бо запит надто великий. Тому фахівці почали шукати нові методики, щоб зробити процес швидшим та якіснішим.
Муньєд Аль Мудеріс
У березні в Україну приїхав з Австралії один із відомих у всьому світі ортопедів-травматологів Муньєд Аль Мудеріс. Він родом з Іраку, тож бачив багато людей, яких травмувала війна. Ще з дитинства мріяв допомагати постраждалим знову ставати мобільними. До Австралії свого часу дістався човном як біженець.
— Ідея остеоінтегрування – це швидка реабілітація та повернення до самостійного життя. Я маю пацієнтів по всьому світу – це люди, які потрапили в автокатастрофу, військові з мінно-вибуховими травмами, а також ті, хто постраждали внаслідок інфекційних та інших хвороб. Кожен пацієнт важливий і заслуговує належного лікування, – зазначив Аль Мудеріс.
Під час першого візиту австралійський ортопед пробув у Львові три дні, оглянув понад сотню пацієнтів з ампутаціями кінцівок. А тоді повернувся в квітні, щоб перший українець зміг отримати найсучасніший протез за остеоінтеграційною технологією.
В Австралії Аль Мудеріс зробив уже майже тисячу аналогічних операцій, ще пʼять сотень – по всьому світу. Його пацієнти ведуть активний спосіб життя і працюють без обмежень.
— Україна – “столиця” ампутацій, на жаль. І випадків втрати кінцівок ставатиме лише більше. Остеоінтеграція спрямована на те, щоби підвищити мобільність пацієнта. Тому для України зараз дуже важливо мати можливість проводити такі операції. Перевага остеоінтеграції в тому, що вона повертає пацієнтові чутливість, він може відчувати і розрізняти поверхні. До прикладу, ходити по траві й відчувати її м’якість, – додав ортопед.
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПАЦІЄНТ
Ігор Крупнов – 57-річний капітан ЗСУ родом із Дніпра. Він ветеран-афганець. У 2022 році добровільно пішов боронити Україну. Воював на півдні Херсонщини, саме там втратив дві кінцівки, коли позашляховик підірвався на міні.
Ігор Крупнов
— Унаслідок підриву машина підлетіла, приземлилася на дах, загорілася. На щастя, двері відчинилися, і хлопці, які їхали позаду, нас витягли. Спочатку мене відвезли в Миколаїв, а потім сюди – до Львова. До тями прийшов аж на п’ятий день. Зрадів, що живий. Але мій комбат загинув, а я втратив обидві ноги. На цьому моя війна закінчилася, – згадує воїн.
Коли настав час протезування, лікарі запропонували Крупнову новітній метод – вживлення імпланту в кістку.
— Пацієнт мав високі вимоги. Він хотів максимально швидко повернутися й адаптуватися до соціуму, тому й вирішили спробувати остеоінтеграційне протезування. Адже до великої війни Ігор вів активний спосіб життя, в 2016 році навіть подолав марафон. Для нього важливо не просто ходити, а й мати можливість продовжити бігати чи їздити на велосипеді, – розповідає керівник напрямку травматології Центру «Незламні» Василь Рокита.
Ігор Крупнов з керівником напрямку травматології Центру «Незламні» Василем Рокитою
Зі слів дружини Валерії, яка увесь час була біля чоловіка і мріяла, щоб він знову зміг ходити, відважитися на операцію було непросто.
Ігор Крупнов з дружиною Валерією
— Це було досить важке рішення, бо інноваційні речі – це коли ти не можеш запитати, а як було в інших, особливо в Україні. Це був ніби стрибок у прірву і велика відповідальність. З моменту поранення ми робили вибір не один раз, але цей був надважливий, бо впливав на майбутнє. Лікарі Центру, до яких у нас була дуже велика довіра, допомогли ухвалити рішення, і ми наважилися «стрибнути». І дуже задоволені, – розповідає Валерія.
Ігор пригадує, що ключовим моментом був другий день після операції, коли лікарі запропонували встати на підлогу на імпланти.
— Я думав, що це неможливо, буде боляче… Але лікарі сказали: “Не бійся, ставай!” І дійсно, болю не було ніякого! Я бачив, що з ран ще тече кров, ноги були такі страшні, але стояти було нормально, зручно і комфортно, – каже пацієнт.
Проте повноцінно ходити одразу не можна, потрібен час, щоб організм прийняв імпланти, щоб протез став одним цілим з кісткою, а рана загоїлася. За шість тижнів після операції протезисти припасували останню частину конструкції – штучні стопи. Зараз, через понад пів року після втрати кінцівок Ігор Крупнов ходить, водить авто і навіть побував з дружиною в театрі.
— Поки ще не бігаю, але вже нормально ходжу та навіть воджу авто. Відчуваю машину майже як зі своїми ногами. Ці протези досить чутливі: я відчуваю траву, бруківку, навіть можу відрізнити ковролін і бетон, чого не було, коли я пробував звичайні протези, – розповідає Крупнов.
— Я сприймала дуже важко перший, "звичайний" протез. Дивилася на чоловіка і думала, що це інша людина. Але коли побачила, як він стоїть на цих протезах і зустрічає мене фразою «Відросли мої ніжки», то зрозуміла, що мій Ігор повернувся. Це дивне якесь метафізичне відчуття, і я плакала від щастя, що ми цей бій виграли, – каже дружина.
Після реабілітації в планах сім’ї надалі – активно вести бізнес, господарювати на дачі в Дніпрі й облаштувати квартиру в Одесі, яку придбали перед самим початком великої війни.
РЕАБІЛІТАЦІЯ – ШЛЯХ ДО АКТИВНОГО ЖИТТЯ З ПРОТЕЗАМИ
Після встановлення протезів не менш важливий етап для повернення до повноцінної ходьби – реабілітація. Фізична терапевтка Центру «Незламні» Роксоляна Шміло розповідає про особливості цього процесу при остеоінтеграційному протезуванні.
Фізична терапевтка Центру «Незламні» Роксоляна Шміло
— Коли ми використовуємо класичне протезування, як тільки загоїлася кукса – надягаємо протез і вертикалізуємо пацієнта. При остеоінтеграції потрібно діяти обережніше. Перші шість тижнів вертикалізація проходить двічі на день по 20 хвилин для того, щоб пацієнт зміг переносити вагу тіла з ноги на ногу і відбулося повноцінне загоєння самої рани. Після шостого тижня пацієнту вже набагато простіше тримати рівновагу, зберігати координацію. Також великим плюсом є те, що людина відчуває поверхню, по якій пересувається. Процес відбувається набагато швидше, ніж при класичному протезуванні, – каже фізіотерапевт.
Реабілітація проходить двічі, деколи тричі на день. Для відновлення стереотипу ходьби використовують роботизовану систему Walkbot.
— Walkbot був створений у Кореї, – уточнює реабілітолог. – Коли пацієнт ходить за його допомогою, то автоматично запам’ятовує правильність виконання кроку – можливість відчувати перекат з п’ятки на носок, вліво-вправо. Це все треба опановувати заново, і важливо, щоб мозок запам’ятовував ці алгоритми. Насправді, він не був призначений для пацієнтів з ампутаціями. Але коли лікарня придбала цей тренажер, я спробувала для наших пацієнтів, почула позивні відгуки – і зараз активно використовуємо його для реабілітації, особливо для людей з парною ампутацією.
Щодо Ігоря Крупнова, то Шміло відмічає дуже хороші й швидкі результати. Лише тиждень після встановлення стоп у протез міксували милиці та крісло колісне.
— Якось після заняття я запитала, чи готовий відмовитися від крісла, і він одразу відповів, що завжди готовий. Відтоді Ігор на своїх двох: спокійно ходить сходами, а коли нещодавно їздили на риболовлю, трава чи болото під ногами для нього теж не були проблемою. Це круто.
МАЙБУТНЄ ДЛЯ ОСТЕОІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ
Остеоінтеграційне протезування – це новації не лише для України, а й світу. Проте медицина рухається швидкими темпами вперед, за кордоном уже починають робити операції зі вживлення імплантів у кістку не лише для нижніх кінцівок, а й для рук. У нашій державі, де через війну вже понад 10 тисяч українців потребують протезування, такі операції є нагальною необхідністю, наголошують лікарі.
Олег Самчук
— Цією технікою володіють тільки кілька країн у світі: Австралія, Америка, Німеччина і ми. До нас приїхала австралійська команда, в якої ми перебирали досвід, тепер ще плануємо повчитися в Німеччині, щоб вибрати кращий спосіб для України. Міністерство охорони здоров’я зараз займається сертифікуванням таких протезів в Україні, ведеться робота зі створення державної програми по закупівлі таких комплектуючих, оскільки вони дороговартісні, а потреба в нас дуже велика, – сказав керівник Першого медоб’єднання Львова Олег Самчук.
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко після проведення в Центрі «Незламні» перших операцій із вживлення протезу в кістку відвідав пацієнтів і наголосив, що остеоінтеграцію в Україні слід розвивати.
— Пишаюся тим, що для наших пацієнтів стають доступними такі сучасні технології. Це те, що варто масштабувати, залучаючи експертів. Вдячний лікарям, які відгукуються і приїжджають. Пан Аль Мудеріс був першим, хто допоміг нашим лікарям почати опановувати новітню технологію. Сподіваюсь, найближчим часом до нього доєднаються фахівці з Німеччини та Швеції. В подальшому впевнений, що цю практику будуть реалізовувати наші хлопці та дівчата, які мають досвід хірургічних втручань. Ми будемо її застосовувати по максимуму, де це можливо, – додав Ляшко.
Окрім Ігоря Крупнова, остеоінтегративні протези в Україні встановили ще двом чоловікам. Олександр Журавель – 33-річний парамедик з Полтави. Поранення отримав у районі Соледара 23 січня цього року, коли евакуйовував побратимів під час виконання бойового завдання. Ампутацію виконали в Краматорську, а за протезуванням звернувся в Центр «Незламні». В чоловіка була складна операція, оскільки має «високу» ампутацію. Наразі парамедик чекає загоєння рани, щоб розпочати ходити.
Також новітній протез отримав Юрій Іванченко з Бахмута. Чоловік цивільний, раніше працював механіком, а зараз на пенсії. На подвір’ї біля його будинку розірвалася касетна бомба. Наразі дім його зруйнований, а господар отримав численні поранення та ампутацію ноги. Після встановлення остеоінтегративного протезу вже робить перші кроки й активно займається реабілітацією.
Зі слів Василя Рокити, основна вимога для встановлення протезів остеоінтегруючого типу – це чистота кукси, в ній не має бути інфекцій та запальних процесів. Але разом із тим лікар наголошує: не менш важливими є відповідальність пацієнта і догляд за імплантом у майбутньому.
— Це непроста справа і має багато нюансів, але цьому варто вчитися і далі розвиватися, – додав Рокита. – Якщо пацієнт ходить на звичайному протезі, але має певні незручності: пітніє нога чи натирає куксу, він хоче більше можливостей, наприклад, плавати чи бігати – це кандидат на остеоінтеграційне протезування. Бо це дійсно мобільність, функціональність, чутливість, і наші українці заслуговують на якісні протези!
Людмила Гринюк, Львів
Фотографії Анастасії Смольєнко та надані пресслужбою Першого медоб’єднання Львова