Обстріли в Бахмуті не припиняються, як і штурми з боку російських військ. При цьому близько дев’яти тисяч місцевих мирних жителів продовжують перебувати в населеному пункті, який просто знищують. Живуть переважно в підвалах. У місті — гуманітарна катастрофа, і цивільні виживають переважно завдяки гуманітарці. Її привозять волонтери з різних країн. Більше подробиць — у відео.
Мешканець Бахмута Павло везе додому труби для буржуйки повз один із сотні розбитих будинків. Піч він обладнуватиме просто у квартирі.
«У мене даху немає. Чотириповерхівка, будинок, у дах влучило. Опалення немає, води немає, газу немає, світла немає. А труби — це ми десять днів тому писали заяви, тільки отримали. Будемо виводити у вікно. Дрова в посадці. Сухостій, тож…», — поділився чоловік.
Також він розповів, як вижити в місті за постійних обстрілів.
«Ходжу та людям забиваю вікна, плівкою затягую, де скла немає. Хто дасть гроші, не дадуть — не дадуть. Зате допоміг людям», — пояснив Павло.
Чоловік не виїжджає з рідного міста через хвору матір. Каже, не зможе вивезти літню жінку. І подібні причини майже в кожного жителя Бахмута, що залишився.
Волонтерка з Японії Такао допомагає українцям у Бахмуті, виконує роботу в гуманітарному штабі та у вільний час розважає місцевих жителів грою на своєму національному інструменті. Цей триструнний музичний інструмент називається сямісен. У Такао він — розкладний, для зручності транспортування. Хлопець погано розмовляє англійською та тільки почав опановувати українську. Спілкуватися з ним можна за допомогою перекладача.
За словами Токао, він перебуває в місті, щоб допомогти українцям евакуюватися з Бахмута, допомагати їм тут. Також він шукає медпрепарати, ліки для людей, які тут живуть.
В Японії Такао кухар, а тут розтоплює буржуйку й допомагає з прибиранням приміщення. Живе в цих же умовах, і на собі відчуває всі тяготи війни. Місцеві жителі прозвали його самураєм.
«Він сам підходить, якщо ящики тягати, або воду привозять. Він сам хапається допомагати», — розповів волонтер, бахмутянин Олексій.
Щодня українські військовослужбовці зазнають десятків атак російських окупантів, які вже понад пів року намагаються зайняти це місто. Але оборону Бахмута тримають усіма силами.
«Позиції переходять із рук у руки неодноразово то в один, то в інший бік. Якщо порівнювати, наприклад, із Попасною, наша артилерія майже зрівнялася з їхньою артилерією. Тому я думаю, це добре. І легше для піхоти», — розповів військовослужбовець ЗСУ з позивним «Любчик».
Збройні сили України не тільки тримають оборону, а й займають нові позиції, продовжуючи деокуповувати Донбас. Військовослужбовець ЗСУ Андрій розповідає про успішну операцію, яку українські армійці змогли здійснити днями на західному фронті Бахмута.
«Приїхали о пів на восьму, нас вивантажили на дорозі, бо далі техніка не може проїхати, обстріли йдуть. І ми вийшли пішки, з боєприпасами, тягнули їх. І нас не пускали до позицій, тому що окупанти мають прилади нічного бачення дуже хороші. І ми постійно: метрів 50 пройшли й лягли, трохи по посадках, щоб противник нас менше бачив. З горем навпіл якось дісталися», — повідомив Андрій.
Він додав, що насамперед потрібно було окопатися.
«Було важко. Темно. Мацали руками, де лопату запхати, щоб окопатися. Вранці ми вели бій. Бої були важкі, тому що противник ішов із посадки десь метрів за 50. Він просто йшов, і багато було поранених», — зазначив військовий.
На куртці Андрія — незвичайний патч, його бійцю надіслала дружина Оля. Тепер подарунок коханої завжди з ним. Чоловік каже, що підтримка родини дуже важлива під час активних бойових дій. Іноді саме це дає сили знову й знову відбивати атаки росіян.