Корінна запоріжанка Олександра Кузьміна з жовтня живе та працює у Нововолинську. Жінка – отоларингологиня у місцевій лікарні.
Переїзд допоміг поліпшити психологічний стан та повернутися до спокійного ритму життя, пише Суспільне.
Виїхати із Запоріжжя жінку змусили обстріли. З її слів, спершу до вибухів звикла, а коли в місті почалися влучання по житлових будинках, то “грати в рулетку” було вже страшно.
“Коли почалися прильоти, тобто не просто в поле попали чи в магазин, ти розумієш, що в ТЦ ти не підеш, бо по них є влучання. Ходиш в маленькі магазини…” – зазначила запоріжанка.
Обстріли посилилися у липні, а восени в місті стало критично. З її слів, через постійні повітряні тривоги та обстріли було страшно виходити на вулицю, тож довелося жити в коридорі.
“По сьогодні в Запоріжжі неспокійно, вертатися туди для мене страшно. Тут почуваюся в безпеці, я стала спати вночі у своєму ліжку, в піжамі, не одягнена у вуличний одяг, як це було на початку війни або з літа, коли ти думаєш, чи будуть сьогодні вибухи”, – розповіла Олександра Кузьміна.
Перед переїздом у волинське місто, каже медикиня, про місто нічого не знала. Каже: Нововолинськ знайшла на карті, шукала місто подалі від кордону з Росією. Також дізнавалася, чи є в місті лікарня і можливість працювати. Впродовж п’яти років у Запоріжжі Олександра мала практику в приватній клініці.
У Нововолинській міській лікарні, говорить, робота відрізняється: є реанімація і колеги, які завжди напоготові. Тут переселенка отримує новий досвід, який не здобула б у приватному медзакладі.
“Це багатопрофільна лікарня і якщо потрібна якась консультація, не треба скеровувати пацієнта. Є технічне забезпечення, все, що треба, що мене також здивувало, бо не кожна державна лікарня має комп’ютерний томограф. Ті ж рентген-апарати в більшості лікарень старенькі, а тут вони сучасні, інформативність висока”, – говорить жінка.
Життя в маленькому місті та розмірене життя Олександру Кузьміну приємно здивувало. Тож, ймовірно, у Нововолинську вона залишиться.
“На фоні Запоріжжя у Нововолинську дуже чисте повітря. Тому що там смог від заводів, ти до нього ніби звикаєш, але бувають дні, коли неможливо нормально дихати. Завжди кудись поспішаєш, в маленькому містечку є час жити. Це приємно вразило і це привід залишитися тут”, – додала запоріжанка.
Усього за період повномасштабної війни у Нововолинській міській лікарні працював 31 медик, – розповіла Суспільному речниця лікарні Катерина Костючик. Нині ж в медзакладі працюють 15 лікарів-переселенців з областей, де тривають бої.