Ілюстративне фото 
Шеф-кухар може приготувати сім різновидів перших страв.
Шеф-кухар Харківського окремого батальйону територіальної оборони Сергій Щербак розповів секрети приготування їжі в бойових умовах, чим харчуються наші воїни та про складності армійського куховарства.
Сергій Щербак — доброволець, потрапив до тероборони з четвертої спроби. В чоловіка не було військового досвіду, за фахом — музикант, а працював ріелтором. Каже: ледь вмовив дозволити служити хоча б на кухні помічником — чистити овочі, мити, подавати. А виявився єдиним кухарем: довелося всьому навчатися.
«Трохи готував вдома: перше, друге, салати. Довелось все згадувати та навчатися заново», — розповідає Сергій.
На перше Сергій по черзі готує близько семи видів страв: борщ, солянка, різні супи. На сніданок: декілька видів круп: пшоно, гречка, рис та макарони. Раз на тиждень на гарнір подають картоплю в мундирах або пюре. Основна страва — сосиски, ковбаси, котлети, м’ясна засмажка, гуляш. Сергій годує 30 чоловік. На тиждень на них видають до 7 кг м’яса.
«Забезпечують нас повністю, я лише купую спеції особливі, а таке все дають, овочі, навіть помідори свіжі іноді бувають», — каже шеф-кухар.
Сергій намагається врахувати смаки кожного: «У нас є хлопці, які не їдять майонез, є ті, хто не їсть цибулю. Тож салати роблю двох видів — один під майонезом, інший з олією».
Кухонний інвентар Сергій привіз зі своєї квартири на Героїв Труда. Щодо постійних питань рідних бійців «Як ви там харчуєтесь?» відповідає: «Регулярно. Голодних в нас немає, хто хоче, той ситий. Крім тих, хто в шанцях, не може розігріти собі харчі. Таким хлопцям ми возимо їжу», — каже Сергій.
Коли бійці міняють дислокацію, кухня переїжджає з ними. Щоб її зібрати, Сергію з помічником потрібно дві години. Розкласти — набагато більше, адже найчастіше селяться в кинутих, розбитих домівках, в жахливих умовах. Тож треба все прибрати і розчистити простір.
Часом не буває електроенергії, тож користуються генератором, накопичувальними лампочками, готують на газовому балоні. Воду, щоб помити посуд, гріють на дров’яній печі. Аби приготувати їжу, помити посуд та прибрати, на добу потрібно 100-150 літрів води.
«Як правило, там, де ми живемо, немає води, доводиться привозити її. Тож я сідаю в свою машину. з бочками, баклажками і привозимо воду. Кожного дня так», — ділиться Сергій.
«Найважливіше — перемога. Все інше — то таке», — посміхається шеф-кухар.