Реставратори палацу Гершгоріна у Деражні зробили відкриття, котре допомогло встановити точну дату його будівництва

Палац Гершгоріна у Деражні виявився суцільним сюрпризом з багатьма невідомими та безліччю дивних знахідок, які дослідники, наче пазли, збирають щоденно докупи та формують цілісну канву історичної та архітектурної еволюції палацу, розповів краєзнавець Іван Щурко

Зазвичай роботи на спорудах починають з фундаментів, ми ж почали з даху! І одним із перших наших відкриттів було виявлення під шаром радянського шиферу бляшаної фальцевої крівлі в достатньо доброму стані збереженості!

А після детальнішого огляду горища однією з перших знахідок став фрагмент листової оцинкованої «білої» бляхи, якою виявилася покрита частина дахів, зокрема купол, з відтиском печаток та оригінальною «етикеткою» виробника.

Цінність цієї знахідки надзвичайна, бо дозволяє також чітко зафіксувати дату будівництва палацу. Дотепер жодного документального чи матеріального підтвердження про цю дату ми не мали, лиш перекази, а сьогодні чітко фіксуємо 1910 рік як рік спорудження палацу Гершгоріна.

А тепер найцікавіше про бляху. Виробником покрівельної оцинкованої бляхи, використаної на палаці, був одеський єврей з українським прізвищем Давид Якович Люлька. Його підприємство «Завод білої жесті Д. Я. Люльки» від 1905 року знаходилося в Одесі  (нинішня вул. Болгарська вул, 71-73). Найімовірніше, що пов’язані з ним підрядники виконували також покрівельні роботи на нашому об’єкті.

Давид Люлька був інженером-техніком, своє металообробне підприємство він заснував у 1888 році. У 1893 році на заводі працювало 12 робітників. Серед обладнання була одна парова машина у 5 к.с. Щорічно завод виробляв 6000 ящиків білої жерсті (оцинкованої бляхи) на суму 60 тисяч рублів. На підприємстві у той час також виготовляли цвяхи, петлі, відра, чашки, аграфні гачки та булавки. У 1912 році на заводі вже працювало 120 робітників, управляючим був М.Б. Гехт. Завод, серед обладнання, мав двигун у 60 к.с. Щорічно підприємство виробляло продукції на 400 тисяч рублів. Тобто, справи у нього йшли добре, якщо обсяги виробництва за неповних десять років збільшилися у сім разів. Далі був прихід совєтів і націоналізація. Підприємство було перетворене у державод №8 ім. Петровського,  який у 1976 році об’єднано з держзаводом №1  ім. Хворостіна у машинобудівне виробниче об’єднання “Оріон”. З перемінним успіхом, завод проіснував до початку 1990-их років, далі занепад.

Два круглі відтиски печатки, напевно, були знаком якості та перемог мануфактури Люльки на будівельних виставках. На одній з них по колу є напис «ОТЪ ИМПЕРАТОРСКОГО РУССКОГО ТЕХНИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА», а у центрі дата «1910 рік», а отже можемо стверджувати, що первісну покрівлю влаштували в тому ж році чи трохи пізніше.

Іншу печатку не вдалося розпізнати, хоч на ній багато цікавих символів, тож сподіваємося, що нам допоможуть дослідники і краєзнавці.

Є також гарний зразок паперової рекламної етикетки з написом «ЖЕЛЪЗО ЗАВОДА ИНЖЕНЕРА Д. Я. ЛЮЛЬКИ-ОДЕССА» та елементами сецесійного оздоблення.

Палац Гершгоріна зберігає багато загадок, зокрема, більшість досліджень свідчить про те, що в історії будинку стався якийсь суттєвий «катаклізм», внаслідок якого він втратив чимало елементів зовнішнього оздоблення та багаті інтер’єри.

Джерело