Інколи ми так сильно хочемо захистити дітей від страшної реальності, особливо тепер, коли нерідко кожен день є тривожним, що вдаємося до крайнощів – створюємо для дитини життя в ілюзії, змальовуємо дітям світ без війни, страждань, сумних подій і сліз.
Та це бажання сховати, вислати, ізолювати дитину від неприємного досвіду, на жаль, аж ніяк не сприяє розвиткові стійкості у дитини.
Якщо ми відгородимо дітей від реальності стіною — то вони не зможуть навчитися жити у реальному світі. Якщо вони житимуть у штучно створеній теплиці — то не матимуть стійкості. Діти не зможуть зрозуміти, що таке біль і співчуття, не навчаться підтримувати один одного.
Дітям необхідний досвід зіткнення з випробуваннями, бо саме так гартується стійкість. З дітьми важливо розмовляти про те, що у світі є хвороби, біди, війни. Коли вони чують такі розповіді від нас, то можуть осмислювати це.
Діти мають знати, що ми стаємо стійкіші, коли долаємо випробування.
Важливий також позитивний приклад: буває, що людина важко хворіє, але не втрачає здатності сміятися. Дітям важливо бачити приклад того, як випробування переживають дорослі, бо діти вчаться через наслідування поведінки дорослих.
Детальніше про те, як діти зростають у стійкості через досвід, дивіться у четвертому відео серії «Плекати стійкість наших дітей», записаної дитячим психіатром та психотерапевтом центру «Коло сім’ї» Олегом Романчуком.
Більше відео із цієї серії — в Академії стійкості: https://resilience.k-s.org.ua/…/plekaty-stijkist-u…/
За інформацією Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї".