Після провалу в «Дженоа» тренерська кар’єра Шевченка під загрозою

Український тренер ризикнув і, схоже, суттєво зіпсував репутацію.  

Боротьба за виживання в Серії А – це вулична бійка без правил, а не балачки про футбол під час гри в гольф. Андрій Шевченко виявився банально не готовим до інтенсивної роботи і жорстких рішень під час свого нетривалого перебування на посаді головного тренера «Дженоа». Жодної перемоги в матчах чемпіонату, лише три голи в дев’яти матчах, падіння в зону вильоту – результати красномовні. А головне, український тренер не зумів (або просто не встиг) хоч якось поліпшити гру команди. Примітивний наступ, хаос в захисті – не таким хотіли бачити «Дженоа» в матчах під керівництвом тренерського штабу Шевченка.

Можливо у Шевченка і був план з порятунку «Дженоа» в Серії А. Але на що сподівалися американські власники клубу, коли підписували тренера, який не мав жодного клубного досвіду? Не менш суперечливим стало і поспішне звільнення українця, який робив під себе зимові трансфери та награвав нові схеми. Тепер це вже проблема нового тренера «Дженоа». Загалом, вся історія свідчить про відсутність стратегії та непрофесіоналізм керівництва клубу. Обираючи Шевченка, вони обирали гучне прізвище, а не тренерські якості та досвід.

Якщо говорити про причини невдач, то проти Шевченка зіграло все: травми, ковід, календар. Поява будь-якого тренера посеред сезону – це вже апріорі рулетка. Ніхто не дасть гарантій, що наставник миттєво поліпшить гру і дасть результат. Не знімаємо відповідальності і з самого Андрія Миколайовича. Склалось враження, що він так до кінця і не зрозумів куди потрапив. Менеджмент «Дженоа» — це вам не УАФ, там ніхто не дасть часу на кадрові експерименти і тактичні пошуки.

Навіть отримавши солідну компенсацію за дострокове розірвання контракту, Шевченко виносить з історії свого тренерського дебюту в Італії великий негативний багаж. Постраждала і професіональна репутація, і самооцінка. Після таких невдач, як правило, необхідно кілька місяців приходити до тями і переосмислювати своє місце у футболі. Тому чутки, що Шевченко вже націлений очолити збірну Польщі – поганий сигнал. Тренер, здається, так і не зрозумів, що не варто знову бути «пожежником». У поляків попереду битва з Росією за вихід на чемпіонат світу і поразка може знищити тренерське резюме Шевченка.

Нині у Шевченка є два шляхи. Або зменшити свої тренерські амбіції і чекати на комфортну пропозицію від якоїсь збірної чи організації. Не обов’язково навіть працювати тренером. Скажімо, можна залишатися в футболі експертом чи бренд-амбасадором. Або ж відпочити і в міжсезоння очолити середній європейський клуб (можливо, навіть в італійській Серії В) і пройти з ним увесь шлях. Спробувати побудувати щось своє – без тиску, галасу і завищених очікувань. Ну, і пам’ятати, що провали в футболі існують для того, аби робити висновки і ставити кращим.

Святослав Василик, Київ    

Фото: Getty Images

Источник